У середу, 21 січня, Львів прощається з Назаром Микитинським, Олександром Кузьмичем та Володимиром Коханюком, які віддали життя, боронячи Україну від російських окупантів.Повідомляє Львівська міська рада
Деталі церемонії прощання
Прощання з Назаром Микитинським розпочнеться о 09:30 у храмі Зіслання Святого Духа на вулиці Трильовського, 9. Чин похорону всіх трьох воїнів відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. О 11:30 запланована загальноміська церемонія на площі Ринок.
Назара Микитинського поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87. Олександра Кузьмича – на Голосківському кладовищі, на полі ветеранів. Прощання з Володимиром Коханюком відбудеться у родинному помешканні в селі Городище Стрийського району, а далі – у місцевому храмі Покрови Пресвятої Богородиці. Поховають його на місцевому кладовищі.
Життєвий шлях Назар Микитинського
Назар Микитинський «Компас» (04.02.1983 – 26.09.2025) – львів’янин, навчався у школі №38 та у Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «Геодезія». Працював інженером-геодезистом.
Захоплювався горами, альпінізмом, подорожами та трейловим бігом, активно волонтерив на спортивних заходах. Особливо любив котів. Побратими згадують його як добру, надійну та відповідальну людину, справжнього командира та одного з найкращих пілотів БпЛА 219-го батальйону.
Із початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини на Донецькому, Запорізькому та Південно-Слобожанському напрямках у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади. Нагороджений «Хрестом 54 Окремої механізованої бригади», «Почесною відзнакою командира 219-го батальйону» та відзнакою начальника регіонального управління Сил територіальної оборони «Захід».
У нього залишилися батьки, дві донечки, дружина, брат із сім’єю та родина.
Життєвий шлях Володимира Коханюка
Володимир Коханюк (23.12.1978 – 16.07.2024) – уродженець Жмеринки, навчався у Жмеринському ліцеї №1 та у Львівському інституті Міжрегіональної академії управління персоналом. Проходив строкову службу та займався підприємництвом у сфері продажу.
Захоплювався мисливством і мотоциклами, вирізнявся життєрадісністю, добротою та комунікабельністю. У 2024 році став на захист Батьківщини на Південно-Слобожанському напрямку у складі 77-ї окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади ДШВ.
Володимир залишив після себе сина, дружину, батьків та родину.
Життєвий шлях Олександра Кузьмича
Олександр Кузьмич (28.09.1982 – 05.01.2026) – львів’янин, навчався у Львівській правничій гімназії та отримав кваліфікацію механіка і бакалавра з транспортних технологій. Працював водієм у театрі імені Марії Заньковецької.
У вільний час захоплювався риболовлею, автомобілями, футболом та боксом. За характером був веселим, добрим і комунікабельним, завжди готовий допомогти.
У 2024 році став на захист України на Херсонському напрямку у складі 704-ї бригади радіаційного, хімічного, біологічного захисту Сил підтримки ЗСУ. Нагороджений медаллю «Ветеран війни».
У Олександра залишилися мати, сестра та донька.
