Незвичайні дари природи здатні поставити в глухий кут навіть досвідчених кулінарів, особливо коли в руках виявляється щось, більше схоже на викопний артефакт або крихітну кажан, ніж на звичну їжу. Отримавши від сусіда цілий мішок дивних темних плодів із гострими вигнутими ріжками, автор фотографії довго не міг зрозуміти, чи їстівна ця загадкова знахідка і як до неї підступитися. Зовнішній вигляд плодів справді справляє жахливе враження: чорна горбиста шкаралупа та загнуті шипи нагадують захисний панцир фантастичної істоти.

Насправді на знімку відбитий водяний горіх, відомий у ботаніці як рогульник плаваючий, або чилім (водяний каштан роду Trapa). Цю давню водну рослину століттями збирали та вживали в їжу жителі Євразії. Зростають вони на поверхні озер і річкових заплав, утримуючись на воді завдяки розеткам плаваючого листя. Тверда рогата оболонка служить надійним природним захистом для внутрішнього ядра, дозволяючи плодам чекати на несприятливі умови і навіть зимувати на дні водойми.

Під суворою чорною бронею ховається щільна біла м’якоть, багата на вуглеводи, крохмаль і цінні мікроелементи. За смаком та текстурою сире ядро ​​нагадує соковитий солодкуватий каштан або незрілий горіх. Проте експерти з безпеки харчування категорично застерігають від вживання водяних горіхів у сирому вигляді, особливо якщо вони зібрані у диких водоймах. Водне середовище може містити паразитів та шкідливі мікроорганізми, тому плоди вимагають обов’язкової та ретельної кулінарної обробки.

Традиційний спосіб приготування чиліму гранично простий: спочатку плоди ретельно промивають під проточною водою зі щіткою, а потім відварюють у підсоленій воді або запікають протягом 15-20 хвилин. Після варіння шкаралупа розм’якшується і її акуратно надрізають ножем, витягаючи ніжне біле ядро. Готовий водяний горіх їдять як поживну закуску, додають до тушкованих овочевих страв або перемелюють на борошно для традиційної випічки. Таким чином, страхітливий «чортів горіх» виявляється смачним та корисним старовинним делікатесом.