20 березня 2026 року Ірина Понаровська дала сольний концерт у БКЗ «Жовтневий» у Петербурзі, і зал був повний. Співачки 73 роки, і, як вона сама розповіла, дорогою до «Жовтневого» її відвідала думка: «Господи, коли ж ти вгамуєшся вже? Коли ж ти вже перестанеш ось це все робити?» Потім вона згадала, як колись уперше в житті отримала овації та виходила на уклін дев’ять разів, а сьогодні вже відзначає 55 років на сцені. У програмі були прем’єри, а «Мій ангел» прозвучав на згадку про померлого сина: вперше зі сцени цю пісню співачка виконала роком раніше.
Шлях цього вечора був непростим. Понаровська народилася 12 березня 1953 року у Ленінграді у ній музикантів. 6 листопада 1971 року вона дебютувала у ВІА «Співаючі гітари», а в 1975 році отримала головну роль у першій радянській рок-опері «Орфей та Еврідіка». На фестивалі «Сопот-76» вона здобула гран-прі, і дев’ять разів її викликали на заключному концерті співати «на біс».
1979 року під час гастролей їй стало погано прямо на сцені. Незважаючи на сильний біль, вона змогла закінчити виступ, але за лаштунками знепритомніла. Виявилося, що 26-річна співачка пережила клінічну смерть від болючого шоку: у неї відмовили нирки. Пізніше вона згадувала: «Така краса довкола нескінченна, ніби все золотом залито. Мені дуже легко. Я ніби мильна бульбашка». Лікарі розповіли їй, що коли серце забилося знову, вона сказала одне слово: «Навіщо?» Здоров’ям вона, за її словами, ніколи не відрізнялася богатирською: у боротьбі за стрункість неправильно худнула, недоїдала, багато працювала, і стався нирковий колапс.
Багато років її не було на великій сцені. В інтерв’ю Ірині Шихман, коли Понаровській було 68, вона розповіла, що повернулася після довгої перерви: «Мій голос 13 років пролежав на полиці». А потім відкрила причину, про яку ніхто не знав: «Я дуже сильно хворіла, ходила півроку з ходунками, у мене був мікроінсульт. Цього ніхто не знав і слава Богу!
Все почалося у поїзді. Провідник не пустив співачку з собакою в купе, син вирішив питання і поїхав разом із нею. У дорозі у Понаровської загубилася орієнтація, все кружляло перед очима. З вокзалу вони поїхали до лікарні та одразу під крапельницю. Гострий період тривав близько десяти днів, а потім вона боялася впасти через запаморочення і пересувалася в ходунках. Підняти на ноги, за її словами, допомогла голкотерапія.
Наслідки були важкими. «А те, що в мене половина особи взагалі не працювала, цього ніхто не бачив. У мене все обличчя було опущене вниз, і одне вухо оглухло», — говорила вона, відповідаючи на коментарі про те, що нібито повернулася з-за кордону «заробляти». Сама Понаровська пов’язувала хворобу із сильним стресом на роботі та в житті. У гострому періоді вона, за її словами, не панікувала і навіть підбадьорювала лікарів: «Я за вдачею боєць, у мене характер».
У вересні 2024 року співачка втратила єдиного сина Ентоні. Похорон пройшов 24 вересня в Москві. Більше місяця вона мовчала, а потім опублікувала в соцмережі пост зі своєю чорно-білою фотографією: «Як би не било мене життя часом, не даючи сил піднятися… Які б випробування не чекали мене попереду… Я виживу… Я навчилася виживати!» Далі вона написала: «Я знову виходжу на сцену… Заради любові до своєї родини, друзів та шанувальників». Під постом її підтримали колеги, серед них Олексій Чумаков, Зоря та Марк Тішман. У Ірини Віталіївни залишилися онуки, в яких, як повідомлялося, вона не чає.
Через півтора роки після цієї посади, у березні 2026-го, вона вийшла на сцену БКЗ «Жовтневий»: виступає там у березні вже четвертий рік поспіль. Як розповіла сама Понаровська, святкувати день народження у 73 роки вже не так уже й хочеться, але виступати вона продовжує.
